Ми не користуємося бомбосховищами, тому що практика показала: у селі це небезпечно — фактично воно одразу стає могилою, якщо туди влучить. Через силу вибуху укриття миттєво засипає землею, бетоном, цеглою та іншими уламками. У селах зазвичай використовують власні погреби, де зберігають продукти протягом усієї зими.
На початку повномасштабного вторгнення люди використовували погреби як укриття, але після багатьох смертельних випадків від цього відмовилися. Люди почали ховатися вдома, дотримуючись правила двох стін, або в ванній кімнаті. Людина звикає до всього, і це був один із моментів, коли стало зрозуміло: в селах уже ніхто не ховається в погребах.
На фото — наш син. На початку повномасштабного вторгнення він боявся сирен і вибухів, і ми з його матір’ю заспокоювали його: вмикали різні мультфільми, гралися з ним, намагалися відволікти. Потім син побачив іграшку Siren Head, і це допомогло нам переключити його увагу на ці мультфільми. Деякий час він справді думав, що це гра і що Siren Head іде до нас із лісу. Це тривало певний час. Потім син трохи підріс і, звісно, почав чути розмови дорослих. Одного літнього дня він запитав мене:
«Тату, а чому росіяни хочуть нас убити?»
Я був шокований і деякий час не знав, як правильно йому відповісти. Зрештою я йому пояснив.
Це також один із чинників, який формує покоління дітей війни. Їм не потрібно розповідати пропагандистські промови — вони все бачили й чули на власні очі та вуха. Це нове покоління, яке стало свідком жорстокості та звірств росіян. Особливо це стосується дітей, які пережили окупацію.
Коли росіяни захоплювали чергове село, вони змушували місцевих жителів жити в погребах і хлівах, а самі селилися в їхніх будинках. Росіяни не дозволяли виходити з погребів без дозволу, лише зрідка робили винятки. Був випадок, коли росіяни змусили взимку молоду жінку сидіти в погребі з тримісячною дитиною. Через стрес у жінки зникло молоко, і кілька разів їй дозволили сходити до сусідів по молоко. Одного разу на блокпості вона півтори години намагалася пояснити, що хоче лише дістати молоко для дитини. Того дня їй пощастило. Вона стояла на колінах під дулами автоматів — це не вигадані для кіно історії, це реальні історії з життя. І це лише один епізод.
Розумію, це дивно виглядає, для людини, але така реальність, брате. Шансів вижити в погребі, немає. Бо тебе засипить, в людині немає можливості вибратись самостійно, а поки приїдуть рятувальники, можна банально задохнутись від нестачі повітря. В будинку, все ж є можливість врятуватися.